Війна у спогадах моєї сім’ї.

До війни мій прадід був головою колгоспу Ч. Лозової. Звали прадіда Коваль Григорій Максимович 1895 року народження. В роки Великої Вітчизняної війни він пішов захищати Батьківщину в партизанський загін. У прадіда було п’ятеро дітей. Двоє синів, які захищали Батьківщину в лавах Радянської Армії та дві доньки, котрих німці відправили до Німеччини на важкі роботи. Найменшій донці на той час було десять років, вона з матір’ю залишилась у Ч. Лозовій.

Одного разу до села прийшли поліцаї які заарештували селян, серед яких були і партизани. Серед заарештованих був і наш прадід. Коли поліцаї дізналися, що наш прадід голова колгоспу, його довго катували: прив’язували до коней, які тягали його по хутору, сильно били. Прадіда повісили на очах найменшої доньки.

Разом з ним повісили двадцять три людини після фашистських тортур. Серед цих селян було двоє солдат, які відмовились назвати своє ім’я. Їх допитували, катували, випалювали зірки на шкірі, але вони так нічого не відповіли. Так і залишилися невідомими солдатами.

На місці цієї жахливої події зараз стоять два обеліска.

/Files/images/6б_1.jpg

Кожного року 9 травня до обеліска приходять ветерани війни, близькі загиблих, та інші мешканці села, щоб віддати шану тим, чиє життя обірвалося від рук фашистських загарбників.

Ми завжди будемо їх пам’ятати.
Матеріал підготував учень 6Б класу Бондар Артем
Кiлькiсть переглядiв: 14

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.